ФОРМУВАННЯ САМОСТІЙНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Анотація

У статті виділено, що викликом сьогодення є забезпечення людині здатності до швидкого адаптування та вирішення проблем у нових, незвичних ситуаціях. Його реалізація починає забезпечуватися школою першого ступеня і являє собою не лише наповнення знаннєвої сфери, а й формування ключових компетентностей школярів, які сприяють їх активності у ролі учасників ефективної розбудови і динамічного розвитку держави.

Виконаний аналіз можливостей початкової освітньої ланки у реалізації компетентнісного підходу, що сприяє організації навчальної діяльності молодших школярів з домінуванням пізнавальної активності для досягнення ними самостійності передбачається у процесі набуття нових знань і вмінь. Розвиток самостійності учнів, прояв ними ініціативності, творчості, пізнавального інтересу, тощо, забезпечується різноманітними дидактичними засобами, які дозволяють зробити навчання цікавим і захоплюючим не лише на творчо-пошуковому рівні, але й у повсякденному вивченні навчальних предметів.

Констатовано, що досягнення потрібного рівня освіченості та розвитку особистості неможливе без систематичної самостійної праці, потреба у якій закладається ще у шкільні роки життя. Тому саме школа має надавати великої уваги самостійній навчальній діяльності школярів, під цим поняттям розуміють узагальнену властивість особистості, що виявляється в ініціативності, критичності, адекватній самооцінці й почутті особистої відповідальності за свою діяльність і поведінку, яка виявляється в активності мислення, почутті волі. З огляду на це лише нині створюється цілісна теорія та методика цього процесу для навчальної діяльності.

Встановлено, що значення самостійної роботи у навчальному процесі важко переоцінити, вона формує самостійність, що є якістю кожної особи та сприяє досягненню дійсно свідомого і міцного оволодіння інформацією. На основі цього підтверджено, що рівень самостійності формується на всіх уроках початкової школи поступово. Тобто, ця характеристика є результатом постійної, наполегливої, багаторічної роботи педагогів, учнів та всіх зацікавлених учасників дидактичного процесу.

Доведено, що розвитку самостійності сприяє поступове збільшення обсягу самостійних робіт на уроках, урізноманітнення завдань, запровадження творчих робіт, поєднання їх з роботами тренувального характеру. Співвідношення творчих і тренувальних робіт в навчальній діяльності молодших школярів залежить від етапу навчання, його змісту і мети уроку. Неодмінною умовою успіху є чітка постановка запитань, завдань перед учнями. Усвідомлення їх учнями спрямовує розумову активність. Велике значення для цього має дидактична гра на уроці, яка не тільки забезпечує максимум задоволення дитині, але є могутнім засобом її розвитку, засобом формування повноцінної особистості. Ця форма сприяє самостійності навчальної діяльності, сприяє підвищенню рівня навичок і знань, активізує творче мислення учнів та резерви їхньої пам’яті, розвиває інтерес до предмету, виховує вміння працювати.

Запропоновано відбір ігор та ігрових ситуацій для активізації різних видів сприймання та осмислення на всіх етапах уроку. Їх використання було найбільш своєчасне й ефективне порівняно з іншими методами, організація яких не потребує, з одного боку, затрат часу вчителем на їх розробку, а з іншого, запам’ятовування громіздких правил учнями. Результати їх застосування у навчально-виховному процесі забезпечують вищий рівень сформованості самостійності в експериментальних групах, ніж у контрольних і характеризуються емоційністю, доступністю, пізнавальною інформаційністю. Така робота має базуватися на пропозиції подібних дидактичних ігор, виконання яких не допускає дії учнів за готовими шаблонами, а вимагає використання знань у нових ситуаціях.